Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 911/1411/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 29.06.2016у справі№911/1411/16 господарського суду Київської областіза позовомОСОБА_5до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРТИКА";про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі, визнання недійсними змін до установчих до установчих документів та рішення загальних зборів учасників товариства в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_5 ОСОБА_6,

- ТОВ "БІПРОДУКТ" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "ТЛК "АРТИКА" повідомлений, але не з'явився,

- ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРТИКА" про визнання недійсним договору купівлі - продажу (відступлення) частки (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРТИКА" від 24.12.2014, укладеного між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ", визнання недійсними змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРТИКА", державну реєстрацію яких проведено 24.12.2014, запис №13391050015008369, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРТИКА", що оформлене протоколом №102 від 24.12.2014.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2016 у справі №911/1411/16 позовну заяву ОСОБА_5 задоволено повністю; за рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки (корпоративних прав) ТОВ "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА" від 24.12.2014 укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ"; визнано недійсними зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА", державну реєстрацію яких проведено 24.12.2014 запис № 13391050015008369; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЛОГІСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС "АРКТИКА", що оформлене протоколом № 102 від 24.12.2014.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_4 (надалі - скаржник/ОСОБА_7.), як особа, яку не було залучено до участі у справі, в якій остання просила вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №911/1411/16 (судді: Баранець О.М., Мальченко А.О., Сітайло Л.Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2016 у справі №911/1411/16 повернуто на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ОСОБА_4, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і справу передати до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7, як особа яку не було залучено до участі у справі, подала до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2016, в якій, просила рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_4, мотивована тим, що скаржником не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим сторонам та сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 Господарського процесуального кодексу України.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до частини першої статті 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Стаття 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктами 2, 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції від 01.09.2015, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В силу п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) та не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується скаржником у касаційній скарзі, що ОСОБА_4 були порушені вимоги вищезазначених норм, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та надсилання копії скарги іншій стороні у справі, що також підтверджується копією апеляційної скарги, наявної у матеріалах справи ( а. с. 133-136), серед додатків якої (апеляційної скарги) не міститься посилань на докази сплати судового збору та надсилання її копії сторонам у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що ненадання ОСОБА_4 до апеляційної скарги доказів сплати судового збору та надіслання її копії сторонам у справі є підставою відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України для неприйняття апеляційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

При цьому, як зазначено у ч. 4 вказаної статті, повернення апеляційної скарги не позбавляє її заявника права повторного звернення до суду після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Доводи скаржника щодо обмеження апеляційним судом їй доступу до правосуддя не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки заявником не дотримано вимог, визначених для форми і змісту апеляційної скарги, встановлених спеціальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, норми якого є обов'язковими для дотримання сторонами господарського процесу.

Посилання ж скаржника у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію Вищого господарського суду України у справі №910/25558/14 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/25558/14 наведено висновок, що з урахуванням вимог ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, які подаються до господарського суду, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв'язку з відсутністю в доданих до позову описах - вкладеннях у цінні листи повного переліку усіх додатків позовної заяви, не з'ясувавши, які саме додатки не містились у переліку, вказаному в описах вкладеннях у цінні листи; в той час як у даній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 взагалі не додано доказів сплати судового збору та надіслання її копії сторонам у справі. Отже, правовий висновок суду апеляційної інстанції у даній справі не суперечить викладеному у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/25558/14 висновку щодо застосування норм процесуального права, оскільки правовідносини між сторонами у зазначеній справі та у справі, яка розглядається, не є аналогічними, і прийняті залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин кожної справи.

Заявник касаційної скарги також зазначає, що з урахуванням положень ст.8 Закону України "Про судовий збір", апеляційний суд не був позбавлений права відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання останньою апеляційної скарги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може своєю ухвалою, враховуючи майновий стан сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом вимог наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, наявність якого закон пов'язує з встановленням обставин, які свідчать про дійсну складність фінансового становища особи, яка звертається до суду.

Між тим, обов'язок надання доказів наявності складного фінансового становища покладається заявника (скаржника), який останньою не був виконаний.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у справі №911/1411/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере